Про себе

Хто я така? Я просто українка.
Родилась, виросла в селі Омеляна.
Тут мною пройдено усі стежинки,
Тут заміж вийшла, донька є одна.

Отримала в РДГУ вищу освіту,
Замало вийшло - другу здобула.
Нічого ж сталого немає в цьому світі.
І що чекає далі нас - хто зна???


Моїм постійним місцем є роботи -
Великоомелянський НВК.
Працюю тут уже 13 років.
Хоча здається вчора лиш прийшла.


Який я вчитель - не мені судити,
Про це скажуть діти, батьки, вчителі.
В житті ж люблю вирощувати квіти,
Які є символом любові на Землі.


Слова Хайяма - це моє життєве кредо,
А він сказав назад ще сотні літ:
"Того, що суджено боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на Землі!"


А праведно прожити в світі важко,
Де скрізь панують гроші і обман.
Та вірю - час таки настане кращий:
І сонце вигляне, й розійдеться туман.


І процвітатиме у нашій Україні
Любов, порядність, чесність і добро,
І Схід, і Захід знов стануть єдині,
Й Крим подарує нам своє тепло.

Ні, не гнітять мене перестрахи й  жалі,              Що вмерти мушу я, що строки в нас малі;                        Того, що суджено, боятися не треба.                        Боюсь неправедно прожити на Землі!

      Ці слова написав відомий філософ і вчений епохи Середньовіччя Омар Хайям. І для будь-яких віків ці слова лишатимуться актуальними, адже в них заключається сенс людського буття.

      Як прожити своє життя? Яким воно повинно бути? Як жити «праведно» в світі, коли навкруги процвітає  обман, лицемірство, злоба, пиха, насильство, жорстокість, заздрість, ненависть?

     Чому вчити дітей? Скромності, милосердю, доброті, любові – вічним цінностям, які в світі, де панують гроші, нічого не варті? Чи, можливо, навпаки, - вчити  бути нахабним, впертим, безцеремонним, йти до досягнення власної цілі, не зважаючи ні на що?..

     Заходжу в клас, вдивляюсь в щирі, добрі, відверті дитячі очі і вірю: має утвердитися в світі правда, порядність, доброта, любов. Таки настане той час, коли в Україні кожна людина відчує себе Людиною.

     Тому, в першу чергу, своїм головним завданням, як вчителя, вбачаю виховати  дітей, які вміють думати, працювати,  критично оцінювати самих себе, свої вчинки, творити добро, бути милосердними, вміти любити.

     Але ж вчитель повинен вчити. Як навчити дітей володіти іноземною мовою за дві години на тиждень? Важко, але ти зобов’язаний. Тому й мусиш бути «артистом», «творити» уроки, продумувати кожен свій рух, слово, речення, дію. Мусиш бачити кожну дитину, відчувати її душу, знати її можливості, задовільняти її потреби.

     І коли заходиш до класу, а назустріч тобі лунає щире дитяче «Ура!», тоді відчуваєш, що недарма обрав професію вчителя, і вселяється надія, що виросте таки покоління, яке зуміє поставити Вчителя на ту висоту, про яку говорять вже сотню років, але ніяк не можуть її досягти.