Опис досвіду

Тема досвіду.         

Безперекладні способи формування 

лексичних  навичок учнів початкових класів

                     Слова – це листя на дереві мови,                                                         і якщо якесь листя падає, то інше                                                                                                                          займає його місце.                                                                                                                                                                                                                                              Джон Френч

Навчання іноземній мові - процес багатогранний, що включає в себе навчання всім сторонам мови ( фонетиці, лексиці, граматиці, письму ) для формування мовної компетентності учнів. Але основою будь-якої мови є слово, у слові міститься та сила, пізнавши яку, можна домогтися практично всього, адже на початку всіх початків було саме слово. Тому в своїй педагогічній діяльності я на перше місце ставлю роботу над формуванням в учнів лексичних навичок, адже лексика – це основний будівельний матеріал будь-якої мови. З допомогою лексики передається і сприймається змістовна сторона мови. Словами можна називати предмети та дії, описувати стан та явища, і ними учні повинні навчитися легко і швидко оперувати у процесі спілкування іноземною мовою як в усній, так і в писемних формах. Проблема навчання лексичній стороні мови і формування лексичного запасу учнів є однією з центральних і, разом з тим, найскладніших проблем методики навчання іноземним мовам. Багато в чому труднощі вирішення даної проблеми пов'язані з недостатньою розробленістю технології управління процесом навчання лексиці. Результати спостереження за процесом навчання і тестування учнів констатували, що рівень володіння лексикою, яка вивчається, продовжує залишатися низьким і не завжди відповідає вимогам програми. Це питання висвітлювалось в працях таких фахівців, як В.А.Бухбіндер, І.І.Богданов, Ю.А.Бурлаков; Л.Г. Вороніна, В.С.Коростельов, С.С.Кукліна, Б.А.Лапідус, Е.І. Соловцова, Г.В.Рогова., Т.Е.Сахарова, В.Л.Скалкин і ін. Упродовж багатьох десятиліть науковці досліджували проблему навчання лексичного матеріалу, але й до сьогодні вона залишається актуальною.

Загальновідомо, що людина вчиться протягом всього життя, але будь-яке навчання має свій початок. Фундаментом усіх шкільних наук є початкова школа. І чим міцніший буде фундамент, тим стійкішою і витривалішою буде будівля. Тому саме в початкових класах я приділяю максимум зусиль, щоб сформувати ті вміння і навички, які будуть необхідні школярам для оволодіння іноземною мовою.

Актуальність: відсутність достатньої кількості лексичних одиниць в словниковому запасі учнів ускладнює процес оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, тому гостро встає необхідність пошуку таких засобів навчання, які б найефективніше сприяли засвоєнню і збереженню лексичних одиниць в пам'яті учнів протягом довгого часу і створювали потенційні можливості для виклику необхідних  лексичних одиниць відповідно мовній задачі, стратегії і тактиці говоріння.

Мета: дослідити роль безперекладних способів семантизації у формуванні лексичних навичок молодших школярів.

Обєкт: учасники навчально-виховного процесу в початкових класах.

Предмет дослідження: безперекладні способи семантизації у процесі формування лексичних навичок учнів початкових класів.

Основна частина

 1. Етапи та способи формування лексичних навичок.

В роботі над формуванням лексичних навичок  традиційно виділяють два основні етапи:

- етап ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями та їх первинне закріплення – презентація (семантизація) лексики ;

- етап автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями (розвиток вміння використовувати вивчені лексичні одиниці у різних видах мовної діяльності - словоформа, фраза, речення,  діалог,  монолог).

У процесі навчання англійської мови однією із основних проблем є засвоєння та збереження в пам’яті лексичного матеріалу. Робота розпочинаєься, як правило, із семантизації, тобто розкриття значення нових лексичних одиниць.

Способи семантизації  поділяються на дві групи: перекладні  та безперекладні.

До перекладних способів  розкриття значень іншомовних лексичних одиниць відносять: 

- однослівний переклад (table  - стіл,  bird –птах, salt – сіль );

- багатослівний переклад (go – їхати, йти, летіти, пливти);

- позафразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних методах);

- тлумачення значення або пояснення  рідною мовою ( big – означає величину, розмір; tall - високий (про людей),   high - високий (про предмети);

- дефініцію/визначення ( watch - годинник, який носять на руці або в кишені).

До безперекладних способів семантизації відносять:

- наочну семантизацію – демонстрація предметів, малюнків, мультимедійних фільмів, картин, жестів, рухів, поз тощо;

- мовну семантизацію (за допомогою контексту, ілюстративного речення : This ball is small; зіставлення однієї лексичних одиниць з іншими відомими словами англійської мови — за допомогою антонімів і зрідка синонімів: cold-warm, quick-slow);

-дефініцію - опис значення нового слова за допомогою  уже відомих слів (a pen is a thing you write at school );

- тлумачення значення  лексичних одиниць англійською мовою ( sir - a respectful term of address to a man).

Етап  семантизації (презентації) відіграє значну роль у формуванні лексичних навичок школярів. Від ефективності та цілеспрямування цього етапу залежить вся наступна робота над лексикою. Завдання вчителя - вибрати найефективніший спосіб презентації відповідно до рівня навчання, рівня знань учнів, якісної характеристики слова - його приналежності до активного чи пасивного мінімуму.

2. Безперекладні способи формування лексичних навичок

Практикуючи в своїй роботі різні способи формування лексичних навичок учнів початкових класів, я прийшла до висновку,  що на початковому етапі метод перекладу не лише не дає бажаних результатів, а може й нашкодити, тому віддаю перевагу безперекладним способам. Вони мають особливу цінність, адже дозволяють використовувати і розвивати зоровий, артикуляційний, акустичний канали сприйняття та осмислення інформації.

На початковому етапі навчання іноземній мові переважають наочний та мовний способи семантизації,  а на старшому можна застосовувати дефініцію або тлумачення іноземною мовою тощо.

2.1. Наочність – один з основних методичних принципів навчання лексиці.

У молодших класах, коли тільки починається нагромадження активного словника, й учні ще слабо володіють усним мовленням, читанням, вимовою, графікою англійської мови, ознайомлення зі словами в процесі бесіди й слухання зв'язної мови дається важко - слова потрібно повідомляти лише в окремих фразах, і тільки після їхнього відпрацьовування як лексичних одиниць, які наповнюють моделі, стає можливим використання їх у зв'язній мові. На початковому етапі переважають прийоми розкриття слів, у яких основна роль належить вчителю; учитель повинен викликати у свідомості учня потрібне поняття – для цього якнайкраще підходить   наочність. За останні роки знову стає актуальною проблема наочності при вивченні англійської мови.  В таких вчених як Е.І. Соловцова, Г.В.Рогова. принцип наочності розглядається не як допоміжний, а як один з основних принципів у навчанні, адже наочність так само не відділена від навчання іноземної мови, як мова не відділена від реальності.

Тому у процесі формування лексичних навичок учнів початкових класів на перше місце я ставлю наочні засоби.       

Наочність – це один із принципів навчання, що передбачає вивчення матеріалу на основі живого й безпосереднього сприймання учнями явищ, процесів, засобів дії або їхніх зображень, які вивчаються.

         На початковому етапі формування лексичних навичок учнів засвоюється в основному конкретний словниковий матеріал. Позначувані ним предмети я демонструю через показ самого предмета, дії або картинки, які виступають джерелом інформації. При такому демонструванні зір, поєднуючись із слухом, сприяє правильному сприйманню нового слова й міцному закріпленню його у свідомості учнів. Тут діє принцип: бачу – чую – усвідомлюю – відтворюю.

В своїй роботі використовую такі наочні засоби: тематичні малюнки, сюжетні картини, схеми, навчальні таблиці, фотографії, демонстраційні картки.

     Проте найчастіше я   поєдную наочний і мовний способи семантизації.

Цей вид роботи називаю «Лексичне гроно», який проводжу таким чином: 

І етап. Презентація слів.

1. Демонструю малюнок  з одночасним його озвученням англійською мовою.

2. Учні хором промовляють слово з різною гучністю ( тихо, нормально, голосно).

3. Ритмічно промовляють  в різному темпі (повільно, нормально, швидко).

4. Повторюють  у супроводі ритмічного плескання в долоні, тупання, кружляння.

5. Промовляють з різними емоційними інтонаціями (радісно, з жалем, здивовано, засмучено).

6. Повторюють за вчителем у супроводі жестів (бадьоро крокуємо, збираємо гриби, рвемо горіхи, літаємо та ін.).

7. Якщо можна, то виконують дії  у шеренгах, колах, групах, парах.

ІІ етап. Первинне закріплення( поєднання наочної і мовної семантизації).

 1. Роздаю дітям малюнки та смужки паперу (кольорового) з написаними словами.

2. Описую предмети на малюнку та пропоную дітям відобразити їх в кольорі: the fir-tree is green, the bear is brown.

3. Учні розфарбовують малюнок.

4.  Підбирають слова і приклеюють їх під відповідним зображенням.

     Таким чином на одному малюнку може утворитися ціле «гроно» слів. Наприклад, при вивченні теми «Пори року» до малюнка з пейзажем осені діти можуть дібрати слова-назви: явищ природи, дерев, одягу людини, кольорів тощо.

       Даний вид роботи можна виконувати в парах,  групах, самостійно і з допомогою вчителя (див. додаток 1).

     Високорезультативним є використання  предметного унаочнення (іграшки, реальні предмети, макети), адже учень може не тільки побачити, а й доторкнутися до них, узяти в руки, виконати будь-які інші дії, погратися з ним.

Також дуже часто використовую відеонаочність, де сполучаються дія й звук, наочність предметна й ситуативна, де за допомогою стопкадру можна наочно виділити той момент, предмет, вираження почуття й т.д., які необхідно семантизувати. Це забезпечує високу активність учнів та краще сприймання виучуваного матеріалу.

2.2. Невербальні засоби формування лексичних навичок. Метод асоціативних символів

Однак не всі предмети, іграшки ми маємо змогу принести на урок, “обіграти” їх. До того ж це займає багато часу. А з кожним уроком обсяг навчального матеріалу збільшується. Як же вчителю встигнути систематично повторювати вивчений мовний матеріал, що постійно зростає? Це дуже легко зробити, якщо він працюватиме з уявними предметами, об’єктами, явищами, тобто з образами, показ яких супроводжується мімікою, жестами, рухами.

Дослідження науковців свідчать про те, що передача інформації відбувається через вербальні засоби на 7 відсотків, через невербальні: тон голосу, інтонація звуку — на 38 відсотків; жести, міміка — на 55 відсотків.

Тому, я вважаю, що на початковому етапі навчання надзвичайно доцільно підключати елементи жестової мови як основної семантичної одиниці. Адже дитина засвоює слова рідної мови в природному середовищі, спираючись на елементарні зорово-слухові образи, тому на своїх уроках я намагаюсь  створити уявне природне середовище, але не рідною мовою, а іноземною.

Засвоєння через імітацію, максимально наближену до реальності,  лежить в основі методу, який було   названо методом асоціативних символів (МАС).

МАС – це ігровий метод. У цьому й полягає основна його перевага над традиційними формами навчання. Гра – це творчість, гра – це праця. У її процесі в дітей виробляються навички зосередження, самостійного мислення, розвивається увага, дисципліна. Ігрові моменти роблять навчання цікавим, створюють в учнів бадьорий настрій, полегшують подолання труднощів у засвоєнні матеріалу. Метод асоціативних символів дає можливість складний навчальний матеріал перетворити в простий, а нудний – зроботи цікавим. Діти виконують рухи й озвучують їх одночасно. Їм усе зрозуміло, тому що мова й рухи переплітаються. Створюючи асоціативні образи-символи, “оживляємо” кожне слово, з яким можна провести захоплюючу гру. А використання іншомовного навчально-ігрового середовища значно збільшує ефективність засвоєння матеріалу.

Наприклад: як цікаво “піти” з друзями до уявного парку, прокоментувати, що там бачимо (дерева, кущі, квіти, траву, білку, пташку, метелика), побігати парком, пострибати, пограти в футбол, половити метеликів, позасмагати на сонечку, влаштувати з друзями пікнік тощо. І все це за відносно короткий проміжок часу на уроці англійської мови, сидячи за партами. А ще можна пограти в гру “Уявне дерево”. Один з її учасників зображує дерево (високо підняті догори руки), інші виконують різноманітні дії стосовно нього, складаючи римівки: 1,2,3 – Go to the tree; 1,2,3 -  Run to the tree; 1,2,3 - Hop to the tree; 1,2,3 - Fly to the tree  і т.д.

Використання асоціативних символів, створення умов, максимально наближених до життєвих ситуацій, сприяє кращому запам’ятовуванню лексичних одиниць, засвоєнню  порівняно великої кількості мовного матеріалу, і це не веде до перевантаження пам’яті. Цінність даного методу полягає ще й у тому, що, не використовуючи абсолютно ніяких затратних технологій, учитель має змогу проводити високопродуктивні, а не тільки підготовлені у створених для того умовах, заняття.

Техніка застосування  методу асоціативних символів наступна: перед початком введення нового лексичного матеріалу я домовляюсь з учнями про те, як вони зображатимуть мовою тіла той чи інший предмет, стан або дію, коментуючи їх спочатку рідною мовою. Тільки на початковому етапі я використовую пояснення рідною мовою, в подальшій роботі така необхідність зникає. Після пояснення принципу створення відповідних асоціацій обов’язково перевіряю, чи учні зрозуміли та запам’ятали їх. І тільки тоді починаю озвучувати нові мовні одиниці іноземною мовою, тобто працюю за технологіями: дивись-слухай-роби; слухай-роби; роби-кажи (Look, Listen and Do!; Listen and Do! Do and Say!) і т.д. Коли діти виконують певні рухи, то звукове оформлення слова відкладається у пам’яті на підсвідомому рівні, тобто відбувається мимовільне запам’ятовування навчального матеріалу. Даний метод дозволяє мені проводити з учнями систематичне повторення, що є обов’язковою умовою для вироблення автоматизму в спілкуванні іноземною мовою (див. додаток 2). 

2.5. Віршовано-пісенні  матеріали як один із видів мовної семантизації.

Вірші, пісні, скоромовки, римівки , як один з видів мовного спілкування, - це засіб розширення лексичного запасу, тому що з їх допомогою діти вивчають нові слова й вислови. Віршовано-пісенні матеріали надають мені неоціненну допомогу у формуванні лексичних навичок молодших школярів.

У віршах і піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається, поетичні слова. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися про її стилістичні особливості. За допомогою віршів і пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Вони  удосконалюють навички іншомовної вимови, розвивають фонематичний слух, адже правильна вимова – це необхідна умова для успішного оволодіння англійською мовою, а розвиток у дітей фонематичного слуху  сприяє не тільки формуванню правильної вимови, а й надалі знімає проблеми з письмовою мовою. Чим правильніше дитина вимовляє звуки й виділяє фонеми, тим грамотніше вона пише.

Розучування й використання коротких, нескладних віршів та  пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму, а завдяки музиці на уроці створюється сприятлива атмосфера, знижується психологічне навантаження, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.  Вчені доводять, що саме через розучування пісень дитина краще починає розуміти не тільки чужу мову - у процесі співу краще осягається й рідна мова.

 Віршовано-пісенні матеріали я використовую:

- як фонетичну зарядку на початку уроку - це тренує мовні органи дітей і підготовляє їх до більш складної артикуляції;

- для міцного закріплення лексичного й граматичного матеріалу;

- як вид релаксації в середині або наприкінці уроку, коли діти втомилися або потрібна розрядка, що знімає напругу й відновлює їхню працездатність.

Для фонетичної зарядки  вибираю короткі тексти із чітким ритмом і частими повторами. Наприклад:

I like to skip, I like to jump,

I like to run about.

I like to play, I like to sing

I like to laugh and shout.

I can skip and I can run,

I can play games in the sun.

I can hear and I can see,

Lucky me! Oh, lucky me!

У якості фізкульхвилинки використовую пісні, які вимагають імітацію рухів. Наприклад:

Here’s my left hand,

Here’s my right

I can clap them

With all my might.

Two little eyes to look around,

Two little ears to hear each sound,

One little nose to smell with it,

One little mouth that likes to eat.

  Часто  вчителі роботу з віршовано-пісенним матеріалом зводять тільки до читання слів, їхньому перекладу на рідну мову, запису декількох нових слів у зошит, прослуховуванню пісні й спільному виконанню під фонограму. Це не дає хорошого результату. Можна придумати серію вправ на розуміння змісту вірша чи пісні, узгодженню слів і виразів, лексико-граматичні вправи, а також вправи на говоріння з використанням слів пісні й фантазії учнів. Такого роду завдання вносять не тільки різноманітність в урок, а й сприяють підвищенню мотивації учнів у вивченні англійської мови.

Вивчення  віршовано-пісенних матеріалів проводжу таким чином:

1. Читаю (співаю) вірш (пісню) сама, демонструючи при цьому малюнок, щоб був зрозумілий зміст, якщо немає відповідного малюнка – використовую міміку та жести.

2.  Вимовляю окремі фрази або слова й пропоную учням показати жест, яким можна виразити дану фразу.

3.  Ще раз читаю (співаю) вірш (пісню), пропонуючи дітям пожвавити його за допомогою жестів і міміки.

4. Читаю (співаю)  вірш (пісню) невеликими уривками, учні повторюють за мною.

5. Пропоную повторити вірш (пісню) в уповільненому темпі, тобто подовжую паузи.

6. Пропоную прискорити темп повторення й відповідно жестикуляції.

7. Пропоную повторити вірш (пісню) максимально голосно, а потім тихо.

Вивчивши вірш (пісню) подібним чином, можна бути впевненим, що учні засвоїли їх зміст. Цей вид роботи дітям дуже нагадує гру.

Після усної роботи із завчання тексту вірша,  приступаю до роботи безпосередньо з малюнком. Задаю запитання по малюнку, намагаючись не перекладати сказаного. Запитання  супроводжую лише жестами. Якщо текст вірша досить добре засвоєний, то учні легко впораються із  завданням. На цьому етапі роботи можна зайнятися відпрацьовуванням вимови, пояснювати різницю вимови того або іншого звуку в англійській та українській мовах. Необхідно звернути увагу школярів на аналогічні для різних мов звуки, якщо вони зустрілися у вірші (див. додаток 3 ).

                                   Висновок

Отже, етап презентації (семантизації) є одним із основних етапів у формуванні лексичних навичок школярів, і найефективнішими способами розкриття значення нових лексичних одиниць в моїй практиці є безперекладні способи, тому що вони сприяють розвитку пізнавальної активності, створюють атмосферу довіри, творчої діяльності, активної участі учнів в уроці, дають  можливість формувати в них той набір знань, умінь і навичок, який необхідний для подальшого успішного оволодіння  англійською мовою.

Наочність створює умови для чуттєвого сприймання, приносить іншу дійсність у навчально – виховний процес, служить опорою в розумінні сприйнятого на слух матеріалу, забезпечує правильне осмислення його на етапі ознайомлення; завдяки наочності створюються умови для практичного використання матеріалу, кращого його розуміння та активного використання учнями.

Метод асоціативних символів -  корисний, дієвий, потужний, аудіовізуальний засіб, під час якого вчитель та учні включаються в спільну діяльність, де найбільше і найвагоміше значення має робота слухового та зорового аналізаторів; молодші школярі вчаться аналізувати, зіставляти, виділяти головне, вилучати непотрібне, творчо, аналітично мислити.

Розучування й використання коротких, нескладних віршів та  пісень із частими повторами допомагає  закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу,  особливості ритму. Завдяки цьому виду роботи  на уроці створюється сприятлива атмосфера, знижується психологічне навантаження, підтримується інтерес до вивчення англійської  мови.

Проте названі способи семантизації мають свої переваги і свої недоліки. Тому практично неможливо знайти такий спосіб семантизації нових лексичних одиниць, який був би ефективним на 100%. Вибір способу семантизації залежить від цілого ряду факторів, насамперед, від особливостей самого слова: його форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності зі словами рідної мови. У багатьох випадках доцільно об'єднувати два чи більше способів, наприклад, вербальну наочність (контекст) та невербальну (малюнок, рухи, жест тощо).

Завдяки використанню безперекладних способів формування лексичних навичок на кінець 4 класу  учні розуміють основний зміст прослуханих текстів; в обсязі 6-7 речень роблять  повідомлення, коментують зображене на малюнку, висловлюють своє ставлення до об’єктів, явищ, подій; вміють вести короткі діалоги різного характеру, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки; читають і розуміють нескладні  тексти, де значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки; пишуть повідомлення, правильно оформлені у мовному відношенні.

Бібліографія

1.     Гальскова Н.Д. Сучасна методика навчання іноземних мов //Посібник для вчителя.- М.:АРКТИ, 2003, 192 з.

2.     Гунько С. Метод асоціативних символів – сучасний високоефективний метод вивчення іноземної мови на початковому етапі // Науковий вісник Волинського національного унівкрситету імені Лесі Українки.- 2010.-№8.- С. 319-329.

3.     Дроздовська І.В. Наочність // Англійська мова в початковій школі. – Харків. – 2008. - №9. С. 35

4.     Дяченка Н.П. Вірші, римування та народні пісні як підвищення ефективності уроку англійської: Н.П. Дяченка // Педагогічний вісник. – 2004, №3. – З. 30-33.

5.     Козачінер О.С. Формування лексичних навичок в учнів 1-го класу // Англійська мова та література. – 2008. - №3. С. 2 – 3

6.     Коломінова О.О. Формування англомовної лексичної компетенції  Іноземні мови.- 2005.- №2.- С.48-51.

7.     Кравчук Л. Побачити кожний успіх: особливості навчання лексики на початковому етапі // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2009. – №2. С.43 – 48.

8.     Скляренко О.В. Сучасні вимоги до вправ для формування лексичної компетенції // Іноземні мови.- 1999.- №3.- С.3-5.